Mark 6 (UKRFB) · Opened

1І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.Jesus went on from there and came to His hometown, accompanied by His disciples.

2І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?When the Sabbath came, He began to teach in the synagogue, and many who heard Him were astonished. “Where did this man get these ideas?” they asked. “What is this wisdom He has been given? And how can He perform such miracles?

3Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.Isn’t this the carpenter, the son of Mary and the brother of James, Joses, Judas, and Simon? Aren’t His sisters here with us as well?” And they took offense at Him.

4Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.Then Jesus said to them, “Only in his hometown, among his relatives, and in his own household is a prophet without honor.”

5І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.So He could not perform any miracles there, except to lay His hands on a few of the sick and heal them.

6І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.And He was amazed at their unbelief. And He went around from village to village, teaching the people.

7І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;Then Jesus called the Twelve to Him and began to send them out two by two, giving them authority over unclean spirits.

8і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,He instructed them to take nothing but a staff for the journey—no bread, no bag, no money in their belts—

9щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.and to wear sandals, but not a second tunic.

10І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.And He told them, “When you enter a house, stay there until you leave that area.

11А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.If anyone will not welcome you or listen to you, shake the dust off your feet when you leave that place, as a testimony against them.”

12І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.So they set out and preached that the people should repent.

13І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.They also drove out many demons and healed many of the sick, anointing them with oil.

14І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.Now King Herod heard about this, for Jesus’ name had become well known, and people were saying, “John the Baptist has risen from the dead! That is why miraculous powers are at work in him.”

15Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.Others were saying, “He is Elijah,” and still others, “He is a prophet, like one of the prophets of old.”

16Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.But when Herod heard this, he said, “John, whom I beheaded, has risen from the dead!”

17Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.For Herod himself had ordered that John be arrested and bound and imprisoned, on account of his brother Philip’s wife Herodias, whom Herod had married.

18Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.For John had been telling Herod, “It is not lawful for you to have your brother’s wife!”

19Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.So Herodias held a grudge against John and wanted to kill him. But she had been unable,

20Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.because Herod feared John and protected him, knowing that he was a righteous and holy man. When he heard John’s words, he was greatly perplexed; yet he listened to him gladly.

21Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,On Herod’s birthday, her opportunity arose. Herod held a banquet for his nobles and military commanders and the leading men of Galilee.

22і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.When the daughter of Herodias came and danced, she pleased Herod and his guests, and the king said to the girl, “Ask me for whatever you wish, and I will give it to you.”

23І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.And he swore to her, “Whatever you ask of me, I will give you, up to half my kingdom!”

24Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.Then she went out and asked her mother, “What should I request?” And her mother answered, “The head of John the Baptist.”

25І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.At once the girl hurried back to the king with her request: “I want you to give me the head of John the Baptist on a platter immediately.”

26І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.The king was consumed with sorrow, but because of his oaths and his guests, he did not want to refuse her.

27І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.So without delay, the king commanded that John’s head be brought in. He sent an executioner, who went and beheaded him in the prison.

28І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.The man brought John’s head on a platter and presented it to the girl, who gave it to her mother.

29І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.When John’s disciples heard about this, they came and took his body and placed it in a tomb.

30І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.Meanwhile, the apostles gathered around Jesus and brought Him news of all they had done and taught.

31І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.And He said to them, “Come with Me privately to a solitary place, and let us rest for a while.” For many people were coming and going, and they did not even have time to eat.

32І поплили в пусте місце човном, окроме.So they went away in a boat by themselves to a solitary place.

33І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.But many people saw them leaving and recognized them. They ran together on foot from all the towns and arrived before them.

34І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.When Jesus stepped ashore and saw a large crowd, He had compassion on them, because they were like sheep without a shepherd. And He began to teach them many things.

35І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, —By now the hour was already late. So the disciples came to Jesus and said, “This is a desolate place, and the hour is already late.

36відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.Dismiss the crowd so they can go to the surrounding countryside and villages and buy themselves something to eat.”

37Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?But Jesus told them, “You give them something to eat.” They asked Him, “Should we go out and spend two hundred denarii to give all of them bread to eat?”

38Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.“Go and see how many loaves you have,” He told them. And after checking, they said, “Five—and two fish.”

39І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,Then Jesus directed them to have the people sit in groups on the green grass.

40і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.So they sat down in groups of hundreds and fifties.

41І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.Taking the five loaves and the two fish and looking up to heaven, Jesus spoke a blessing and broke the loaves. Then He gave them to His disciples to set before the people. And He divided the two fish among them all.

42І їли всї, й наситились.They all ate and were satisfied,

43І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.and the disciples picked up twelve basketfuls of broken pieces of bread and fish.

44А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.And there were five thousand men who had eaten the loaves.

45І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду ʼд Витсаїдї, поки сам одпустить народ.Immediately Jesus made His disciples get into the boat and go on ahead of Him to Bethsaida, while He dismissed the crowd.

46І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.After bidding them farewell, He went up on the mountain to pray.

47І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.When evening came, the boat was in the middle of the sea, and Jesus was alone on land.

48І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.He could see that the disciples were straining to row, because the wind was against them. About the fourth watch of the night, Jesus went out to them, walking on the sea. He intended to pass by them,

49Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:but when they saw Him walking on the sea, they cried out, thinking He was a ghost—

50всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.for they all saw Him and were terrified. But Jesus spoke up at once: “Take courage! It is I. Do not be afraid.”

51І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.Then He climbed into the boat with them, and the wind died down. And the disciples were utterly astounded,

52Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.for they had not understood about the loaves, but their hearts had been hardened.

53І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.When they had crossed over, they landed at Gennesaret and moored the boat.

54І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,As soon as they got out of the boat, the people recognized Jesus

55кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.and ran through that whole region, carrying the sick on mats to wherever they heard He was.

56І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.And wherever He went—villages and towns and countrysides—they laid the sick in the marketplaces and begged Him just to let them touch the fringe of His cloak. And all who touched Him were healed.

Mark 6

You’ve read Mark 6

Go deeper

Mark 6

You’ve read Mark 6

Go deeper